УКРАИНА. Заявление – отказ за несовершеннолетнего ребенка от ID-паспорта и УНЗР

Регистрация новорожденного ребенка в ЕГДР – это сдача его антихристовой системе с присвоением ему бесовского цифрового имени (УНЗР), отречение от своего христианского имени, от Христа.

Дети, получившие биометрические паспорта, при оформлении которых также формируется УНЗР, перестают петь на клиросе, ходить в православные храмы. Одна мама сказала про своего сына: «Как будто подменили». После получения УНЗР совершенно меняется характер мыслей - для Бога там уже нет места.

Законом отказ от УНЗР не предусмотрен. Но духовно от бесовского цифрового имени отказаться можно и нужно. Иеросхимонах Амфилохий (Белоцерковский) советовал написать заявление об отказе от идентификационного номера в произвольной форме, и не важно, если ответ будет отрицательным, главное – не пользоваться.

____________________ районний
відділ Державної міграційної служби
У ______________________ області
Адреса__________________________
Заявник (батько /або мати): ________
__________________________
Адреса ___________________
__________________________

ЗАЯВА

Керуючись Сiмейним кодексом України, згiдно якого, «якщо дитина не може самостiйно здiйснювати свої права, цi права здiйснюють батьки» (ст.14) звертаюсь в iнтересах моєї неповнолiтньої дитини _____________________ (ПІБ дитини) 20___ року народження з наступним.

Згідно Конституції України та чинного внутрішнього та міжнародного законодавства, відмовляюсь від отриманого на ім’я моєї неповнолітньої дитини біометричного паспорту з безконтактним електронним носiєм у вигляді ID-картки, та повертаю його власнику цього документу — Державі. Прошу його анулювати та знищити, згідно з пунктами 110-113 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого ПКМУ №302 від 25 березня 2015 р.

Також прошу скасувати унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР), присвоєний моїй дитині, при введенні інформації про неї до електронної бази даних ЄДДР, при оформлені біометричного паспорту, згідно ЗУ № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – ЗУ №5492-VI).

Оформлення документів згідно ЗУ №5492-VI означає входження в електронний реєстр, що порушує право на приватність, яке гарантується ст. 32 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вiдповiдно до Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії» (ст.8); «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди» (ст.32); «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (ст.22).

Згідно ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ЗУ № 5492-VI суперечить статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., та статтям 6, 8, 19, 22, 32, 64, 68 Конституції України, і тому він не підлягає застосуванню.

Згідно ч.6 ст.6 ЗУ № 2297-VI від 01.06.2010 «Про захист персональних даних» (далі – ЗУ № 2297-VI): «Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Право на альтернативну форму обліку за ПІБ, без присвоєння будь-яких ідентифікаційних номерів, підтверджене найвищим судовим органом держави – Великою Палатою Верховного Суду (далі — ВП ВС) – у Постанові від 19 вересня 2018 р. по типовій справі №806/3265/17.

З Рішення ВП ВС від 19.09.2018: «Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне відмітити, що реалізація державних функцій повинна здійснюватися без примусу людини до дачі згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином і державою. Згадані технології не мають бути безальтернативними і примусовими.

Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу  — використання традиційних методів ідентифікації особи».

І далі судді ВП ВС зазначають: «Відмова особи через свої релігійні переконання від присвоєння йому цифрового ідентифікатора особистості у вигляді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки, в Єдиному державному демографічному реєстрі є правомірною позицією і за своєю правовою суттю є реалізацією права на повагу до приватного життя суб’єкта персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або прав людини, а тому збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, про особу без її згоди є втручанням держави в його особисте і сімейне життя».

16 листопада 2018 року відбулося пленарне засідання Верховного Суду, на якому розглядалось прийняте ВП ВС Рішення від 19.09.2018р. На Пленумі Голова Верховного Суду Валентина Данішевська роз’яснила, що Закон про ЄДДР розповсюджується лише на особу яка надала згоду на обробку своїх персональних даних, на ті випадки, коли особа відмовляється надавати згоду на обробку своїх персональних даних, і проти внесення їх до реєстрів, закон не розповсюджується, вимагати згоду на обробку персональних даних протиправно».

Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».

Враховуючи зазначене, від імені моєї неповнолітньої дитини відмовляюсь від біометричного паспорту в вигляді ID-картки (серія _______, номер ____________), який повертаю в орган Державної міграційної служби України, який видав цей паспорт на її ім’я.
Користуючись п.п. 5, 6, 11, 13 ч.2 ст.8 ЗУ № 2297-VI, ЗАЯВЛЯЮ, що не даю згоду на подальшу обробку персональних даних моєї дитини, та наполягаю на вилученні її персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру. Вимагаю видалити дані моєї неповнолітньої дитини, як недостовірну інформацію про неї.

Прошу скасувати унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) № ______________. Даний номер наполягаю вважати не дійсним, з подальшим вилученням з ЄДДР та з усіх можливих реєстрів.

Вимагаю знищити усі її біометричні дані: фото, відбитки пальців та електронний підпис.

ЗАБОРОНЯЮ _______________________ районному відділу Міграційної служби та її наступним правонабувачам накопичувати, зберігати, використовувати, розповсюджувати та передавати іншим особам персональні дані моєї дитини, з моменту отримання цього листа і надалі.

Внесення будь-яких персональних даних до реєстрів без моєї згоди та при наявності письмової заборони, згідно діючого законодавства є протиправним.

ДОДАТОК: оригінал ID-паспорту серія _______ номер_______________.

З повагою,
Підпис_______________ ПІБ_________
«____» ______________202___ р.
31 января 2022 Просмотров: 2 181