УКРАИНА. Вариант Заяви на имя руководителя о незаконности угроз недопуска. (ВИДЕО)

ПИСЬМО В РЕДАКЦИИ:

Спаси Господи!
Уважаемая редакция, в связи с многочисленными вопросами о том, что делать, если руководство организации (предприятия) угрожает не допуском к работе или увольнением, приводим вариант Заяви на имя руководителя о незаконности таких угроз и действий.
 
Также хотим обратить внимание на ролик адвоката Сергея Гулы на эту тему: Чи законно не допускати до роботи невакцинированих? 

В случае недопуска к работе или увольнения надо требовать приказ. Если работника не допускают к работе без приказа, надо вызывать полицию, чтобы она оформила акт не допуска к работе. Затем надо отстаивать свое право на труд в суде.

Вариант заявления - в файле: http://www.logoslovo.ru/media/file/21/66945.docx
р.Б.Александр


Директору ______________
_______________________
від ____________________
адреса _________________

ЗАЯВА

Я, __________________________, у зв’язку з Вашими погрозами не допустити мене до роботи (звільнити мене) на підставі того, що я відмовляюсь вакцинуватись  проти вірусу COVID-19 заявляю про наступне:
  1. Відомо, що, жодна з вакцин проти вірусу COVID-19 не пройшла клінічних досліджень на ефективність та безпеку, котрі повинні були проводитесь декілька років на тваринах та добровольцях. Таким чином, щеплення проти COVID-19, яке має місце сьогодні, по суті є великомасштабним медичним експериментом, всесвітнім науковим та медичним дослідом. Згідно з ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
  2. Щеплення є методом профілактики. Щеплення проти COVID-19 є медичним втручанням і ризиковим методом профілактики, який має серйозні побічні дії: тромбофлебіт, гломерулонефрит (запалення нирок), нефротичний синдром та інші, і навіть смерть.  Згідно з ст.42 Закону України  «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII (далі – Закон № 2801-XII) медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта. 
Згідно з ст.43 Закону № 2801-XII згода інформованого відповідно до ст.39 цього Закону пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. 

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
  1. Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. В Кодексі законів про працю в жодній статті не зустрічається термін «щеплення». 
  2. Згідно з ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (далі – Закон № 4004-XII) профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі не обґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно з ст. 19 Конституції України  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, щеплення проти COVID-19  згідно з ст. 28 Конституції України є медичним дослідом, на проведення якого потрібна вільна згода людини;  згідно ст. 42 та 43 Закону № 2801-XII таке щеплення є медичним втручанням, яке застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта. Згідно з ст.27 Закону № 4004-XII щеплення проти COVID-19  не є обов'язковим. Не допуск до роботи згідно з цією статтею може здійснюватись тільки за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у разі не обґрунтованої відмови від щеплення. 

Отже, керівник не може самочинно не допустити працівника до роботи. Такі дії керівника підпадають під ст.356 «Самоправство» Кримінального Кодексу України.  Згідно з Кодексом законів про працю він не має законних підстав також звільнити працівника, який відмовляється від щеплення. Посадова особа  державної санітарно-епідеміологічної служби може здійснити подання на не допуск до роботи тільки у разі не обґрунтованої відмови людини від щеплення. 

Моя відмова від щеплення є обґрунтованою, а саме: згідно з ст.28 Конституції України та ст.42 ти ст.43 закону України № 2801-XII щеплення проти COVID-19  як медичний та науковий дослід та як медичне втручання (ризиковий метод профілактики) може бути тільки добровільним; згідно з ст.27 Закону № 4004-XII щеплення проти COVID-19  не є обов’язковим.

Прошу Вас надати мені письмову  відповідь, на підставі яких законів Ви погрожуєте не допустити мене до роботи (звільненням)?
Відповідь на цю заяву прошу надіслати мені на вищевказану адресу у строк, визначений законом України «Про звернення громадян».

___________           _______________
(дата)                            (підпис)
25 августа 2021   Просмотров: 2 558